Корінь чаклунів або трава святих
«Котяча трава», «корінь вандалів», «нардос», «сумбул» — валеріана має безліч імен, які зустрічаються ще в давньоєгипетських папірусах, трактатах давньогрецьких цілителів, індуїстських відах, Біблії та Євангелії .
-
Рослина наділялася майже надприродною силою.Так, згідно з легендою, цар Соломон використав валеріану для вигнання демонів із одержимих та божевільних.
- А міфічний понтійський цар Мітрідат, який дуже боявся загинути від отрути з рук недоброзичливців, використав цей чудодійний корінь у складі універсального протиотрути теріаку, який згодом здобув велику популярність.
- Дивно, але протягом тисячолітньої історії валеріани приписувалися абсолютно протилежні властивості: одні рекомендували її для заспокоєння та відпочинку, інші – для прояснення розуму та додавання сил; служителі Церкви – для вигнання демонів, шамани та чаклуни – для наркотичного одурманювання та всіляких зілля.
Але як би не називали цю рослину, хоч би якими якостями її нагороджували — за валеріаною завжди беззастережно визнавали величезну силу, причому не лише над людиною, а й над тваринами, зокрема — кішками, вірніше, сказати, над сімейством котячих, оскільки впливу «котячої трави» схильні як дрібні домашні улюбленці, так і великі хижаки (леви, тигри, пуми).
