Трихофітія у кішок: перші симптоми та лікування хвороби + фото, як виглядає

Трихофітія у кішок: поради ветеринара, як вчасно розпізнати та вилікувати захворювання

Трихофітія або стрижучий лишай — грибкове захворювання, яке часто зустрічається як у вуличних, так і у домашніх кішок. Зараження пухнастого звірка трихофітією відбувається при попаданні спор грибка на пошкоджені зони шкіри.

Хвороба проявляється формуванням безшерстих ділянок на тілі вихованця, а також лущенням та свербінням проблемної зони. Разом із шерстю хворої кішки виділяється великий обсяг патогенних мікроорганізмів, що зберігають життєздатність до 10 років.

Якщо подивитись фото трихофітії у кішок, можна побачити характерні візуальні ознаки, за допомогою яких виявляється наявність грибкової інфекції. Лікуванням патології має займатися фахівець.

Відсутність своєчасної ветеринарної допомоги може призвести до поширення захворювання, що не є безпечним для власників тварини.

Збудник інфекції

Стригучий лишай у кішок викликають нитчасті нерозгалужені грибки роду Трихофітон, що формують величезну кількість суперечок, внаслідок чого інфекція поширюється досить швидко.

Розрізняють три типи грибка Trichophyton:

геофільні, середовищем яких є земля;
антропофільні – носіями є люди;
зоофільні, які вражають тварин.

Власників домашніх вихованців цікавить, чи трихофітія передається від кішок. Стригучий лишай відноситься до антропозоонозних захворювань та небезпечний для людини.

Грибкова інфекція передається від зараженої тварини до людини, особливо до дітей та літніх людей, які контактують з хворою кішкою. Дана форма патогенного мікроорганізму стійка до високої температури та дезінфікуючих препаратів.

Переносниками патогенів можуть бути як заражені тварини, так і людина, яка може принести до будинку суперечки грибків на підошвах взуття. Запобігти зараженню кішки можна шляхом щорічної вакцинації від трихофітії.

Види захворювання

Розрізняють легку та важку форму трихофітії. Глибокий стрижучий лишай у кішок має тяжкий перебіг, проте краще піддається терапії. Для легкої форми характерні слабовиражена симптоматика та перехід у хронічну форму за відсутності лікування.

Грибок трихофітія у кішок може викликати інфекцію, що поетапно розвивається, і протікати в поверхневій, глибокій і фолікулярній формах. У кішок також діагностується прихована та стерта форма захворювання (рідше).

Інкубаційний період

Інкубаційний період трихофітії у кішок залежить від віку та імунітету вихованця, а також від об’єму грибів, що потрапили на шкіру та вовняний покрив тварини суперечок.

Прихована фаза може тривати від 7 до 40 днів.
У більшості випадків на початковій фазі інфекція локалізується в області голови, мордочки та лап тварин.
У міру збільшення кількості патогенних агентів, лишай поширюється на шию та тіло кота.

Як проявляється хвороба

У зараженого вихованця спостерігається пригнічений стан, відсутність апетиту та швидка втрата ваги. При огляді на шкірі можна виявити лусочки та кірки, а також почервоніння проблемних зон.

Облисіння покрито нальотом у вигляді висівок, фіксується наявність невеликих очорнених точок і горбків на шкірі, які в міру посилення стану набувають великих розмірів.

Група ризику

До грибкової інфекції схильні кошенята до 1 року, у яких ще не повністю сформована імунна система, кішки зі зниженими захисними функціями організму.

Причиною розвитку захворювання можуть стати різні інфекційні патології, незбалансоване харчування, генетична схильність породи та наявність онкологічних хвороб.

Шляхи зараження

Грибкова інфекція може передаватися при прямому або непрямому контакті із зараженою твариною, наприклад, якщо кішка лежатиме на місці, де до неї лежала хвора тварина. Домашні кішки можуть підхопити інфекцію від щурів чи мишей.

Спори грибків можуть потрапити до будинку разом із взуттям та верхнім одягом.
Є можливість інфікування при відвідуванні ветклініки, якщо в установі не дотримуються антисептичних норм.

Бездомні тварини є безсимптомними носіями інфекції та зовні виглядають здоровими. Саме тому необхідно заборонити дітям пестити вуличних котів. Такий контакт може стати причиною передачі стрижучого лишаю. Грибок дерматофіт може віддаватися також через речі та приладдя хворого вихованця.

Симптоматика

Симптоми трихофітії у котів можуть бути різними залежно від стадії та масштабу зараження. Однією з ознак початкової фази інфекції є поява лупи.

Шкіра тварини покривається лусочками білого кольору, фіксуються почервоніння та висипання. З розвитком хвороби на тілі кішки, в основному на мордочці, вухах та на спині з’являються лисини невеликого діаметра.

Сверблячка відсутня або дуже слабко виражена. З посиленням патологічного стану кількість безволосих ділянок збільшується, з’являються ранки, виразки, гнійники, свербіж стає болісним.

До основних симптомів, характерних для стрижучого лишаю у кішки, відносяться:

Нервовий стан, зниження активності, постійний свербіж.
Відсутність апетиту, втрата ваги.
Наявність безволосих ділянок на тілі, покритих лусочками брудно-білого відтінку, овальної або круглої форми.
Погіршення якості шерсті, порушення цілісності шкірного покриву, дрібний висип, гнійнички, кірки, струпи на тілі.
Біль при дотику до уражених ділянок епідермісу.
Блідність слизової оболонки, розшарування пазурів, коливання температури тіла за день.
Важкий запах, що походить від тіла тварини.

При фолікулярній формі трихофітії на шкірі інфікованої особи утворюються кірки, вона покривається струпами, мокне, виділяється гнійний ексудат.

Діагностичні дослідження

При масштабному ураженні шкірного покриву та відсутності своєчасного лікування грибкової інфекції у кішки розвивається повне облисіння та тварина гине.

У заражених трихофітією кішок часто розвиваються хронічні захворювання, приховані інфекції та серйозні хвороби.

Терапевтичний курс призначається після повного комплексного огляду тварини на основі наступних діагностичних досліджень:

Опромінення проблемної ділянки лампою Вуда (люмінесцентна). За наявності грибкової інфекції з’являється зелене свічення (50% достовірності);
Мікроскопічне дослідження частки корости. Фіксування білуватих ниток міксоміцети підтверджує наявність хвороби;
Мікологічне обстеження з відбором зіскрібка зі шкіри, інфікованої кішки. Зіскріб поміщається в живильне середовище протягом 3 діб.
За цей час реєструється зростання грибкової колонії, за допомогою якого визначається вид грибка.

При необхідності ветлікар призначає диференціальну діагностику, експрес – тести та аналіз крові. Зниження кількості імуноглобулінів, зміна картини крові та підвищення кількості лейкоцитів вказує на наявність трихофітії.

Лікувальна терапія

Легку форму стрижучого лишаю у домашнього вихованця лікують з використанням препаратів місцевого призначення (мазі, гелі, спрей). Засіб наносять на уражену ділянку шкіри, а приміщення, де мешкає кішка, дезінфікують хлором.

До ефективних протигрибкових препаратів відносяться: Мазі Ям та Санодерм, спрей Фунгін, розчини Імаверол, Фукорцин.

Процедуру необхідно проводити у гумових рукавичках, враховуючи, що колонії грибка здатні переміщатися тілом тварини. Для запобігання поширенню інфекції необхідно перед обробкою вистригати шерсть навколо ураженої ділянки.

Перед процедурою проблемну зону обробляють розчином. Курс лікування – 2 місяці. Наносити протигрибковий засіб потрібно двічі на день.

Лікування трихофітії у кішок у тяжкій формі організують, поєднуючи місцеві препарати з оральними медикаментами. Призначаються Гризеофульвін, Ітраконазол, Ярунін, Кетоконазол (антибіотики протигрибкової дії).

Тихофітія вимагає комплексної терапії. До лікувального курсу також належать:

Болезаспокійливі, протизапальні та сприяючі регенерації медикаменти;
Гомеопатичні засоби;
Імуностимулятори та вітамінні комплекси;
Фізіотерапевтичні процедури.

Поєднувати комплексну терапію слід з використанням антигрибкових миючих засобів, з протипаразитарними краплями. Для прискорення регенерації проблемні ділянки шкіри обробляють лікувальними відварами та настойками.

Інфіковану кішку необхідно ізолювати від вихованців, що живуть вдома, від дітей та осіб зі зниженим імунітетом. На кішку треба надіти захисний комір, щоб вона не змогла злизувати нанесені лікарські засоби.

Вакцинація

Попередити трихофітію та захистити улюбленого вихованця допоможе профілактична вакцинація. Щеплення результативне і при лікуванні стрижучого лишаю у кішок. Хворій кішці вводять збільшену вдвічі дозу вакцини.

Запобіжні заходи

До профілактичних заходів належать:

Вчасна вакцинація;
Дотримання санітарно-гігієнічних та зоотехнічних норм;
Правильно складений раціон та схема годівлі;
Періодичні прибирання та дезінфекція місця проживання вихованця та його особистих речей;
Негайна обробка ранок та повалених ділянок шкіри спеціальними засобами.

Увага та належний догляд дозволять зберегти здоров’я улюбленого пушистика, а також уникнути серйозних наслідків, небезпечних як для тварини, так і для членів сім’ї, де живе кішка.