Кальцівіроз у кішок: все про лікування та симптоми вірусної інфекції у дорослих кішок, і кошенят

Кальцівіроз у кішок – покрокова схема лікування в домашніх умовах з точним прогнозом перебігу хвороби.

Кальцівіроз у кішок є специфічним вірусним захворюванням, що вражає виключно слизові оболонки. У процесі розвитку інфекції можуть уражатися верхні шари порожнини носа, очей, але переважно ушкоджується слизова оболонка дихальних шляхів.

При вираженому зниженні активності імунної системи у вихованця вірус може проникати в головний мозок, викликаючи енцефаліт у тварини.

Механізми зараження вірусом

Джерелом інфекції для котів є інша заражена тварина. При цьому вірус не передається людині, собакам та іншим домашнім вихованцям, оскільки хвороба специфічна лише для представників сімейства котячих. Проте, серед котів сприйнятливість становить 100%.

До основних шляхів передачі інфекційної патології відносять:

Повітряно-крапельний шлях при прямому контакті вихованця із зараженою твариною. При цьому причиною захворювання може бути кішка носій кальцівірозу, яка не має жодних зовнішніх ознак зараження.
Контактно-побутовий шлях. Вченими доведено, що вірус має високий рівень стійкості до прямих променів сонця, відсутності вологи. Боліснотворні мікроорганізми зберігають свою активність протягом 12 діб, залишаючись на предметах побуту, іграшках, посуді.

Не втрачає своєї актуальності аліментарний шлях зараження, при якому передача вірусу відбувається через інфіковану воду та їжу.

Через 100% сприйнятливість дуже небезпечно перевозити вихованця містом у громадському транспорті без індивідуального захисту.

Симптоми інфекційної патології

Перші органи, які уражаються при інфікуванні кішок вірусом, це слизова оболонка носа та порожнини рота. Іноді при зниженій активності місцевого імунітету можна помітити прояви хвороби на внутрішній стороні кон’юнктиви.

До загальних, неспецифічних симптомів кальцівірозу у кішок відносять:

Зміна активності, поведінки тварини. Прогресуюча слабкість – одна з провідних ознак захворювання.
Як сам вірус, так і його фрагменти подразнюють рецептори на слизовій оболонці порожнини рота, носа, очей. Це, у свою чергу, призводить до появи кашлю, чхання, рясної сльозотечі.
З порожнини рота, носа, очей з’являються виділення. При виключно вірусному запаленні виділення абсолютно прозорі, немає патологічних включень. Приєднання бактеріальної флори призводить до появи гнійного відокремлюваного з носа.
Лихорадка, яка при первинному зараженні досягає високих цифр (не менше 40 градусів).
Надривний, нападоподібний кашель є найбільш характерним симптомом поширення інфекції вниз по дихальних шляхах.
При аускультації вихованця можна вислухати булькаючі хрипи, ознаки застою рідини в легенях, або симптоми прогресуючого набряку легенів.

Не меншої уваги заслуговують місцеві ознаки вірусного захворювання у котів:

На слизових оболонках послідовно з’являються запальні зміни.
На яснах, в області язика, в порожнині носа видно чітку гіперемію і локальний набряк тканин.
У міру розмноження збудника інфекції на яскравому фоні проступають бульбашки з прозорою рідиною. У кішок з ослабленим імунітетом вміст везикул стає геморагічним, а іноді і гнійним (при вторинному зараженні).
Бульбашки лопаються, і на їх місці утворюються виразки різного діаметру. Поверхня виразок дуже болюча, тому вихованець відмовляється від їжі, води.

На стадії виразок з’являється різкий неприємний запах, що виходить від тварини. Запах обумовлений утворенням продуктів життєдіяльності вторинної мікрофлори (бактерії та патогенні грибки), що проникають через відкриту ранову поверхню.

Діагностика захворювання у котів

Перший діагностичний етап включає збирання даних анамнезу, який дозволить виявити факт можливого зараження вихованця. Далі лікаря має провести огляд всіх проявів на слизових за допомогою лупи.

Складність диференціальної діагностики полягає у схожості симптомів даного захворювання у кішок з іншими інфекційними захворюваннями (хламідії, віруси групи герпесу).

У комплекс обов’язкового лабораторного дослідження входить:

Загальний аналіз крові. Збільшення лімфоцитів є ознакою вірусного зараження тварини. Однак, при нашаруванні бактеріальної та грибкової флори підвищиться рівень лейкоцитів. При вродженому або набутому імунодефіциті не буде відповіді на запалення в організмі кішки.
Більш інформативна серологічна діагностика. ІФА застосовується виявлення антитіл до збудника інфекційного захворювання. ПЛР дозволяє виявити сам вірус або його частинки у периферичній крові.

На практиці можна досліджувати змив з носових ходів або мазки-відбитки, які сіють на живильні середовища. Зважаючи на наявність імунної недостатності, завжди слід диференціювати захворювання від вірусної лейкемії у кішок.

Тактика лікування патології

Важливу роль після встановлення діагнозу має формування оптимального режиму життя, харчування, порядку дня. Тварину слід захистити від сторонніх контактів до повного одужання або до придушення активності вірусу.

У комплексній терапії використовуються курсові прийоми вітамінів, мінералів, ненасичених жирних кислот (омега 3 та омега 6). При перших ознаках приєднання бактеріальної мікрофлори розпочинають курс антибактеріальної терапії.

Базовими засобами лікування кальцівірозу у кішок є препарати інтерферону. Препарати цієї групи добре пригнічують активність збудника інфекції, інколи ж призводять до повного виліковування вихованця. Провідне значення в терапії має місцеве лікування.

Чим можна лікувати кальцивіроз у котів:

Обробка відкритих виразок розчинами антисептиків має проводитись кілька разів на день. При цьому використовуються виключно водні розчини.
Ватними дисками, змоченими в антисептичному розчині, протирають очі, ніс, порожнину рота.
Приміщення, в якому живе тварина, слід регулярно провітрювати для елімінації вірусу. Наявність сторонніх частинок у повітрі, що вдихається, сприяє провокації кашльового нападу у вихованця, тому вологе прибирання без дезінфікуючих засобів проводять 1-2 рази на день.

До особливостей годівлі тварини в період розпалу захворювання належать такі заходи:

Будь-який корм попередньо подрібнюють.
Перед годуванням у сухі продукти додають бульйон або кип’ячену воду.
Вводити їжу слід за допомогою шприца.
Готову їжу набирають у шприц, обережно розтискають щелепи кота і вводять рідку їжу в куточок рота.

Зазначені заходи необхідно проводити аж до стихання запального процесу. Якщо кішка перехворіла на кальцівіроз, завжди залишається ризик імунодефіциту, про що слід пам’ятати власникам.

Профілактика захворювання

Неспецифічні заходи профілактики включають захист тварин від сторонніх контактів, ретельної дезінфекції посуду та лежанки.

Якщо є ризик зараження (наприклад, контакт із зараженою твариною), профілактика кальцівірозу у кішок включає екстрене введення вакцини (до 72 годин від прямого контакту).