Еозинофільна гранульома у кішок: що це, опис причин, симптомів та методів лікування

Еозинофільна гранульома – правильна діагностика захворювання у котів + рекомендації ветеринарів щодо підбору лікування

Еозинофільна гранульома – це захворювання, яке має в основі три механізми розвитку: запальний, імунний та проліферативний процеси. В осередку поразки розростається специфічна тканина, що складається з різних клітинних елементів.

Причини активації цього процесу невідомі на сьогодні. Однак, зважаючи на схильність до злоякісного переродження та погану відповідь на терапію, завжди слід своєчасно проводити діагностику.

Фактори ризику розвитку гранульоми

Точну причину розвитку цього патологічного процесу не вдалося встановити й сьогодні.

Однак ветеринарні лікарі виділили так звані групи ризику, в які входять:

Тварини з підвищеним алергічним тлом. У минулому дані котів мали часті алергічні реакції у вигляді кропив’янки, набряку тканин.
Вихованці з дерматитами різної природи.
Кішки з хронічною млявою патологією, у тому числі інфекційної природи.
Гормональні збої (вагітність, пологи, дисбаланс статевих гормонів в організмі вихованця) є найпотужнішими активаторами проліферації еозинофілів.

Провідне значення у розвитку гранульоми надають генетичній схильності певних порід, вікових груп кішок.Спровокувати патологічний ріст гранульоми може глистова інвазія, вірусна інфекція, травма чи сильний стрес тварини.

Основні види гранульоми

Незважаючи на спільність медичного терміна, гранульома являє собою збірне поняття, в яке входить кілька різновидів патології:

Шкірна виразка з інфільтрацією еозинофілами – найпоширеніший вид захворювання. Типова локалізація тканини, що розростається – це шкіра і слизові навколо рота, на кордоні з тканинами ротової порожнини, безпосередньо в роті (дно, внутрішня поверхня щік, піднебіння). Найбільш схильні до такого процесу кішки. Серед провідних причин трапляються попередні імунні реакції, мінімальна травма слизової оболонки. На фото еозинофільної гранульоми у кішок видно, що вона є виразкою діаметром 2-4 мм з чітко окресленими краями, які мають темно-коричневий колір. Ознак занепокоєння вихованець не пред’являє.
Бляшки з ознаками інфільтрації клітин. Найчастіше патологічні елементи розташовуються на животі, на внутрішній поверхні кінцівок. Зовні мають вигляд плям овальної форми з червонуватим відтінком до 5 см у діаметрі. Цей елемент злегка виступає над поверхнею шкіри, може супроводжуватися свербінням.При несприятливих зовнішніх впливах (розчісування) розпадається до виразки, можуть виділяти прозорий трансудат.
Еозинофільний наліт, більш відомий під назвою міліарний дерматит. При детальному зборі даних анамнезу вдається дізнатися про попередні алергічні реакції на ділянці шкіри. Або ж був факт глистної інвазії, укусу комах. Відмінний симптом – поява дисемінованих висипів у вигляді пігментованих плям. Обов’язкова ознака – наявність свербежу.

Четвертою формою захворювання виступає безпосередньо гранульома з еозинофілів, що є горбком, що височіє над поверхнею навколишніх тканин.

Колір освіти може незначно відрізнятися від забарвлення шкіри, але поява гранульоми завжди супроводжується сильним свербінням. Більш рідкісним, але дуже серйозним захворюванням є еозинофільна гранульома кісток. Будь-які системні розростання чи інфільтрація тканин мають оцінюватися на наявність новоутворень.

Перші симптоми захворювання

Шкіру та шерсть вихованця далеко не кожен господар оглядає щодня. З цієї причини своєчасно виявити патологічне розростання досить складно – горбок часто прихований під вовняним покривом.

Перші симптоми, що дозволяють запідозрити появу еозинофільної гранульоми у кішок, включають:

Зміна у поведінці вихованця. Кіт стає неспокійним, дратівливим, іноді виявляє ознаки агресії.
Уважний господар обов’язково помітить, що кішка почала частіше вилизувати ту саму область тіла (цею дією коти намагаються зняти свербіж, або прибрати джерело подразнення на шкірі).
Наявність гранульоми або виразки в роті безсумнівно викликає проблеми з їдою. Головним фактором стане або механічна перешкода, або роздратування слизової оболонки транссудатом.

Найбільш яскравим проявом захворювання стає поява патологічного вогнища на шкірі або на слизовій оболонці. Освіта може мати вигляд горбка, виразки, гранульоми, покритої гребінцями та кірками.

Наявні дефекти є відкритою рановою поверхнею, через яку проникають патогенні бактерії та грибки. Ознаками приєднання вторинної інфекції є підвищення температури тіла, зміна активності вихованця.

Діагностика захворювання у котів

Ця патологія потребує детального огляду, під час якого ветеринар використовує лупу. Використовуваний інструмент дозволяє уважніше вивчити стан ураженої ділянки, оцінити наявність додаткових гребінців, кірок, виділень з виразки.

До обов’язкових діагностичних процедур відносять:

Збір даних анамнезу про наявність алергічних захворювань, часу появи патологічної освіти, раніше застосованих лікарських засобів для вихованця.
Збір мазка з виразки. Дослідження мазка дозволяє виявити збудника інфекції (якщо це інфекційна гранульома) або підтвердити еозинофільну інфільтрацію тканин.
Аналіз крові тварини проводиться з метою виключення гострого запального процесу.
Біохімічний аналіз застосовується для оцінки стану білкового, ліпідного та вуглеводного обміну в організмі (якщо є підозра на метаболічні порушення).
Біопсія тканин проводиться для проведення гістологічного дослідження та фарбування зрізів (детальне вивчення клітинного складу гранульоми).

Вихованцеві проводять ряд алергічних тестів, які сприяють виявленню конкретного алергену, що провокує розростання тканин.

Принципи лікування гранульоми

З огляду на імунну природу захворювання, терапія спрямована на придушення специфічного запалення та просочування тканин еозинофілами.

Трійку лідерів для лікування еозинофільної гранульоми у кішок складають такі засоби:

Дексаметазон.
Преднізолон.
Тріамцинолон.

Будь-який з цих гормональних препаратів вводять підшкірно або внутрішньо у вигляді таблеток тривалим курсом. Динаміку стану шкірного утворення виробляють із регулярною частотою. Під час лікування важливо підтримувати ідеальний гігієнічний стан шкіри тварин.