Перша фаза швидко змінюється другою, під час якої відбуваються дрібні фасціальні та м’язові фібриляції.
Іноді вдається розпізнати так звану ауру або період провісників, під час яких вихованець починає незвичайно поводитися, голосно нявкати, неспокійно бігати по квартирі (якщо це не властиво коту в звичайному стані).
Діагностика судомного синдрому
Перед ветеринарним лікарем стоїть непросте завдання – виявити проблему, зрозуміти причину та усунути власне судомний синдром.
З метою додаткової діагностики використовують такі методи:
- Електроенцефалограма дозволяє оцінити стан нервової тканини, зрозуміти характер епілептичної активності, виявити епілептичне вогнище в мозку.
- Ультразвукова діагностика використовується для виявлення низки причин, наприклад захворювань внутрішніх органів, що супроводжуються еклампсією.
- МРТ або КТ дозволяє візуально оцінити наявність у головному мозку пухлини, здавлення головного мозку, присутність свіжого або старого вогнища крововиливу, які викликають судомну реакцію у вихованця.
- Порушення метаболічного або сольового балансу в організмі можна оцінити за допомогою лабораторної діагностики (біохімічний аналіз крові).
Доволі часто застосовуються додаткові методи, наприклад, рентгенологічне дослідження, специфічні лабораторні методики (виявлення сказу).
